Друк

Аби: «нічого не забути, не загубити, щоб не стидно було перед родом, та щоб далі було що нести!»

Народні свята, традиції звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а в і його  історичному минулому. Культура наших  пращурів  сягає глибинних вікових пластів, є генетичною ознакою, зашифрованим кодом українців, вражає глибинним філософсько-міфологічним мисленням, науковими, астрологічними знаннями.  Проведення   прадавніх дохристиянських свят було підпорядковане календарним ритмам природи, що у свою чергу випливають з ритмічної структури вищого світогляду, із Божих законів космічного буття.

Святкування осіннього-зимового циклу починаються за місяць до Коляди, Різдва Світу – від свята Долі дівочої (24  листопада). За прадавнім віруванням, Доля, є уособленням Берегині, Рожаниць в період сакрального передочікувального стану стихій, замислює снування основи для майбутнього життєвого руху, наділяє належними дарами, талантами.  

За тиждень потому (30 листопада), проводилося прадавнє свято Калита. Доля парубоча на честь Зимового Сонця, підтримки його згасаючої енергії обрядовими молодіжними веселощами, іграми, розвагами. Випікався пшенично-медовий корж -- Калита, (або Калета) - символічний образ Сонця.  За світоглядом пращурів, це є завершенням річного колообігу Сонця і Землі, уособленням завершального стану і підготовка до переходу в новий  циклічний колорух. З прийняттям християнства нове свято – Андрія Первозванного   було поставлено саме в цей  чітко узгоджений магічний день. Із подальшою зміною календаря числа перемістилися приблизно на дві неділі.

11 грудня 2010 року, згідно державної програми відродження національної культури України, відділом культури і туризму РДА, при  сприянні  Пилиповицької сільської ради,  було проведено районне народне театралізоване свято Калита.




Дивовижне, глибинно-самобутнє народне дійство з святковим вогнищем,  посвяченням у парубочу громаду молодих юнаків, закликання Долі парубочої, магічними ворожіннями, веселощами, кусанням «калити» та іншими  обрядами – метою яких є створення середовища духовного і морального становлення особистості, пошуками пари – відтворили учасники новоствореного молодіжного фольклорного колективу Пилиповицького Будинку культури ( співкерівники – працівники культури Пилиповицької та Великомолодьківської сільських рад  Світлана Кочубей, Альона Янчук, Яна Опанасюк).

Обрядові дійства перепліталися з незабутніми виступами дитячого зразкового танцювального колективу БК с. Пилиповичі (керівник Світлана Кочубей), співом лауреатки багатьох Міжнародних, регіональних пісенних фестивалів, конкурсів Світлани Целецької, автора і виконавця власних творів Анатолія Повторейка, лауреатки Міжнародного пісенного фестивалю та молодіжних творчих проектів Альони Храбан, учениці Великомолодьківської школи Діани Храбан.

            Завершальною обрядовою дією стало діління  Калити  «щоб довіку це світло мати» та стрічки на якій вона висіла:
між дівчатами — по промінцю,
аби грів промінець той  зимою,
у віночках засяяв весною,
а потому поплив за водою!

Як відлуння часів матріархату звучали голоси всезнаючих і всевідаючих бабів Людани і Лютани (А. Янчук, С. Кочубей), аби: «нічого  не забути, не загубити, щоб не стидно було перед родом, та щоб далі було  що нести!»


Всі присутні на цьому славному святі смакували варениками, солодощами, причащалися сонячною Калитою – символом живого очисного світла.

Голова Пилиповицької сільської ради Надія Володимирівна Панфелюк щиро  дякувала артистам за незабутні миті прекрасного, за збереження українських народних свят, традицій та побажала всім багаточисельним святкувальникам донести подарований промінець радості, крізь зимові заметілі, до наступного свята Калити.

Тож доростаймо до своїх сонячних свят, Українці!

      Методист  РМЦНТ  Н. Петрук